Власне кажучи, існування штучного інтелекту без комп’ютерів неймовірної потужності цілком неможливо. Також, цілком неможливим є існування людства без комп’ютерів. Наразі, всі сфери людської діяльності так чи інакше залежать від них. Комп’ютери управляють, перевіряють, направляють, дають поради, аналізують і роблять ще мільйони різних завдань, що значно полегшує працю людини, сильно зменшуючи трудові затрати працівників.
Ще кілька десятиліть тому існування фізичного механізму, створеного людиною, який би міг незалежно від людини думати, приймати рішення та вчиняти певні дії займало розуми власне кількох науковців та письменників-фантастів. Ці люди в свої уяві мали лише певні можливості, якими могли б, на їх думку, володіти такі механізми. Письменники, не без наукової думки, вигадували різноманітні ситуації, описували їх у своїх творах, хоча в більшості випадків це все стосувалося космосу та інопланетних гостей.
Ситуація змінилась вже з появою перших потужних машин, які могли робити все набагато швидше за людини. Відповідно уявлення про можливості комп’ютерів суттєво змінилося, і, відповідно, змінилися погляди письменників-фантастів та сценаристів художніх фільмів. Згадаймо, наприклад, популярний в 90-і роки фільм „Термінатор”, коли жахливий механізм з майбутнього прилітає в минуле, щоб змінити майбутнє в якому вже правили б машини, а не люди. Комп’ютерний робот у подобі людини самостійно приймає різні рішення задля досягнення запрограмованої мети. Проте найцікавішим є той факт, що даний робот не думав самостійно стосовно того, наскільки гуманною або доцільною була закладена в нього програма. Тобто власне робот проти робота не приймав жодних рішень, адже програма не мала яких-небудь відхилень – лише чіткі інструкції і мета.
Дана програма була закладена в нього штучним інтелектом з майбутнього, яким люди користувалися для управління іншими комп’ютерами. Люди, економлячи свої зусилля і кошти, зменшуючи працезатрати та підвищуючи рентабельність, передали свої повноваження машині, навчили робота приймати рішення безпосередньо без втручання людини. Переломним став момент, коли вже не просто економічні показники опинилися у владі штучного інтелекту, а життя людей. З прагматично-математичної точки зору для штучного інтелекту люди виявилися непотрібним тягарем, який лише заважав роботі та існуванню інших роботів та комп’ютерів...
Саме це і є найстрашнішим в певній людській уяві. Як це так, що людське життя та людина в цілому перестають мати будь-яку цінність, коли людина стає тягарем для комп’ютера, керованого штучним інтелектом, який був створений саме людиною? Такі думки, не говорячи про щось на зразок почуттів, аж ніяк не займали оперативну пам’ять роботів. Вони просто на просто вирішили проблему з людьми – підняли повстання з метою винищення „зайвого тягаря” в подобі людей з їх життя...
Звичайно, американські фільми в переважній своїй більшості, мають „хепі енд”. Нас змушують посміхнутися, трошки поплакати та порадіти, що все це лише уява сценариста та режисера, відмінна гра акторів та бездоганна робота всього колективу кінокомпанії. Приємно і цікаво.
Проте мало хто з нас насправді задумується над тим, що все це цілком реально в житті. Штучний інтелект, як такий, вже існує в світі, хоча і не в такому масштабі, як у кіно, проте він вже заміняє мозок людини в плані прийняття доцільних рішень, він вже може керувати діяльністю роботів та комп’ютерів, налагоджувати роботу величезних систем. В нашому житті вже функціонують мільярди різноманітних електронних механізмів, від яких залежить не лише комфорт нашого існування, але й життя людей (візьмемо, наприклад, фільми-катастрофи, в яких у найнепідходящий момент в літаках відмовляє навігація, в кораблях вимикається електроенергія, а у загублених солдатів перестає працювати навігатор і рація).
Чи не занадто багато ми віддаємо комп’ютерам? Чи не буде можливим розвиток сценарію „Термінатора” в реальності? Питань залишається багато, проте проблема може бути вирішена простим речення: в діяльність роботів і штучного інтелекту потрібно, перш за все, закласти людське життя як першочергову мету і ціль, а не економічну вигоду та доцільність впровадження захисту і безпеки людей. Людина має бути більш пріоритетною за комп’ютер і гроші. Це вже факт.
Оставьте комментарий!